Ухвалення стараннями коаліції скандального закону про місцеві вибори, дві відставки в уряді Азарова, інтригуюче інтерв’ю Нестора Шуфрича (після його звільнення з міністерського крісла) про внутріпартійну «поножовщину» у «Регіонах»…
Політики постаралися, щоб під час літнього затишшя було про що поговорити, над чим поміркувати. Про це – у розмові з політтехнологом, директором PR-групи Polittech Тарасом Березовцем.
– Коаліційний закон про місцеві вибори «посіяли». Що зійде?
– Попри всі зауваження і критику, очевидно, що кардинальних змін до цього закону не відбудеться. Хоча, знаючи вдачу Партії регіонів, не виключаю, що вони можуть внести деякі зміни в останній момент – перед початком або навіть після старту виборчого процесу. Згадайте, як під час президентських виборів Партія регіонів змінила виборчий закон, знявши вимогу щодо кворуму у виборчих комісіях. Це відбувалося за тиждень до другого туру, і тодішній президент Ющенко це підписав… Ухвалення закону про місцеві вибори у нинішній редакції найбільше вдарило по так званих нових політичних проектах. «Фронт змін» Арсенія Яценюка, «Сильна Україна» Сергія Тігіпка, «Громадянська позиція» Анатолія Гриценка... По всіх тих, проти кого було подано цей закон, і зокрема норму, яка дозволяє участь у виборах місцевим партійним осередкам, зареєстрованим не пізніше, ніж за рік до виборів.
– Яку тактику оберуть ці політичні сили, розуміючи, що з нинішнім законом шансів закріпитися на місцях у них або немає, або вони мінімальні?
– В умовах, які диктує Партія регіонів, можливі кілька виходів для цих політичних сил. Перший – звернення до Конституційного Суду. Але після того, як головою КС став представник Донецького регіону, сподівань на КС немає. Інша можлива тактика – те, що називається «підсадні качки». Партія регіонів домовляється з кількома політичними силами, у тому числі і з так званими опозиційними, про те, щоб на місцевих виборах провести своїх людей за їхніми списками. Наскільки мені відомо, «Регіони» ведуть переговори з партією «Удар» Віталія Кличка… Така тактика була застосована на дострокових виборах до Київради у 2008 році, коли за списками Блоку Миколи Катеринчука, який нібито обстоював античерновецьку позицію, проходили представники Блоку Черновецького. Так само Партія регіонів може домовитися про «прописку» своїх людей за списками «Сильної України», «Фронту змін». В обмін на певні поступки. Це може бути, наприклад, скасування в останній момент норми закону про допуск на вибори партійних осередків, які були зареєстровані не пізніше ніж за рік до виборів.
– Чи вдасться вмонтованому у владу Сергієві Тігіпку «витиснути» максимально можливі для своєї політичної сили преференції за несприятливих для неї правил виборчої гри?
– Після останніх одкровень екс-міністра з надзвичайних ситуацій Нестора Шуфрича зрозуміло, що Тігіпко веде свою гру. І має спільників в середині Партії регіонів, які сподіваються на рейтингу «Сильної України» провести своїх людей на місцях. Шуфрич сказав завуальовано, але зрозуміло, що йдеться про так звану групу «РосУкрЕнерго», в яку входять Фірташ, Льовочкін. Ця група планує паралельно підтримувати, у тому числі й фінансово, «Сильну Україну» Тігіпка. Якщо він погодиться на роль, можливо, навіть на відставку з гучним скандалом, піде і почне гратися в опозицію, це, безперечно, додасть йому балів. Але це буде політичне ошуканство.
– Невже Янукович не підозрює про можливість такого сценарію?
– Думаю, він ще не усвідомлює, що його найближче оточення веде за його спиною гру проти нього ж. Не усвідомлює в силу своїх інтелектуальних можливостей. Як і в силу того, що заколисаний розповідями свого оточення, що все гаразд, все йде за планом.
– Боротьба між групами впливу в середині Партії регіонів переходить зі стадії «холодної війни» у більш жорстку. Які можуть бути наслідки? Чи не перебільшують роль і можливості глави президентської адміністрації Сергія Льовочкіна ті, хто називають його ледь не головним каталізатором внутріпартійних конфліктів у «Регіонах»?
– Це ще не боротьба на знищення. Але з часом вона може перерости і у більш серйозні конфлікти. Зараз виграє одна група – Льовочкіна-Фірташа-Бойка. Вона отримала найбільше доступу і до державних ресурсів, і до фінансових. На другому місці – група на чолі з прем’єром Азаровим. У програші залишаються групи Ахметова і Клюєва. Щодо Льовочкіна, то він намагається стати тим, ким свого часу був для Леоніда Кучми перший глава його Адміністрації – Дмитро Табачник. Льовочкін монополізує доступ до президента, намагається контролювати всі інформаційні потоки. І, як свого часу проти всесильного глави Адміністрації Табачника, зростає невдоволення і проти Льовочкіна. Льовочкін не зможе протистояти об’єднаним зусиллям Азарова, Клюєва й Ахметова. Поки що вони не об’єдналися. Але як тільки об’єднаються у боротьбі проти Льовочкіна, його скинуть.
– І хто тоді може очолити Адміністрацію? Компромісною кандидатурою на це крісло називають нинішнього міністра юстиції Олександра Лавриновича.
– Лавринович – людина, яка має доступ до президента і не входить у жодну з груп. Він не буде грати на чиюсь користь, і це збільшує його шанси… Якщо проводити паралелі з 2005 роком, тоді перший гучний антикорупційний скандал, який призвів до падіння рейтингів президента Ющенка, стався через дев’ять місяців. Коли Олександр Зінченко виступив зі звинуваченнями проти «любих друзів». Багато що схожого зараз – у виступах Шуфрича на адресу Льовочкіна. Шуфрич – як свого часу Зінченко, а Льовочкін – такий собі збірний образ «любих друзів». Янукович і Партія регіонів повторюють шлях, який пройшли «помаранчеві».
– У чому секрет впливу Льовочкіна на Януковича? Свого часу Тарас Чорновіл озвучував версію про те, що батько Льовочкіна мав компромат на Януковича.
– Справді були розмови про якісь компрометуючі матеріали і про те, що батько Льовочкіна, який працював у Департаменті виконання покарань, був причетний до дострокового звільнення Януковича з колонії. Але фактів немає – лише чутки.
– Відставка гуманітарного віце-прем’єра Володимира Семиноженка, звільнення шефа МНС Нестора Шуфрича... Наступну партію «відставників» прогнозують вже восени.
– Найбільше шансів втратити крісла мають міністр охорони здоров’я Зіновій Митник (призначенець Азарова), міністр економіки Василь Цушко. Портфель Цушка швидше за все віддадуть групі з «Нашої України», яку представляє Юрій Єхануров. Шанси вилетіти у міністра культури Михайла Кулиняка, який був призначений стараннями Ганни Герман, у міністра вугільної промисловості Юрія Ященка, до якого багато претензій. Під питанням перебування на посаді міністра фінансів Федора Ярошенка… Доля Кабміну Азарова вирішуватиметься за підсумками місцевих виборів. Якщо їх результат буде успішним для Партії регіонів, це може подовжити життя уряду. Якщо результат визнають незадовільним, тоді можуть бути серйозні кадрові висновки. Зараз ухвалюються непопулярні рішення, які стосуються підвищення з
1 серпня ціни на газ для населення на 50 відсотків, збільшення пенсійного віку, ухвалення гестапівського закону про Податковий кодекс. Хтось має за все це відповісти. Можливий сценарій (про який говорять і представники Партії регіонів), що до кінця року Кабмін відправлять у відставку у повному складі. З формулюванням «за незадовільну роботу». Янукович скаже, що уряд не впорався з поставленими перед ним завданнями, і що саме Кабмін, а не президент несе відповідальність за провал економічного курсу.
– І кого посадять у крісло Азарова?
– В уряді є кілька віце-прем’єрів і міністрів, які бачать себе у прем’єрському кріслі. Це й Андрій Клюєв, і Борис Колесников… Має прем’єрські амбіції і Сергій Льовочкін. Тут проблема постане для самого Януковича. Азаров зручний для нього як своя людина, яка не має великих політичних амбіцій. Щодо Льовочкіна, Клюєва, Колесникова, то це люди, які гратимуть на власний політичний рейтинг. Тому Януковичу треба буде вибрати такого собі сірого, не дуже розкрученого політика, який, як негр, працюватиме на його рейтинг, а не на власні перспективи. Як свого часу у Росії тодішній президент Путін призначив на посаду прем’єр-міністра мало кому відомого представника РФ при Євросоюзі Михайла Фрадкова.
– Бойкот комуністів і крутіння носом «литвинівців» – єдине, що завадило реалізувати домовленість «Регіонів» з Віктором Балогою, за якою крісло Шуфрича начебто мало відійти «ЄЦ» в обмін на приєднання депутатів-«ЄЦівців» до коаліції?
– Балогу не сприймає багато хто у «Регіонах». Там пам’ятають той терор, який він розв’язав проти представників Партії регіонів на Закарпатті, арешт Різака, Шуфрича. Ця кандидатура не консолідуюча, і шансів сісти у крісло міністра у Балоги немає. Не виключаю, що, якщо МНС відійде «Єдиному Центру», міністром стане не сам Балога, а хтось з його представників. Скажімо, Кріль чи Петьовка. Ці кандидатури не викликають такого роздратування... Переговорний процес, безперечно, триватиме. І з Балогою, і з Порошенком, і з Мартиненком… Головне завдання, яке Янукович поставив перед коаліцією, – розширення до 300 депутатів. Це через те, що комуністи і «литвинівці» провалили закон про референдум, яким планувалося скасувати політичну реформу 2004 року і фактично повернути Януковичу ті повноваження, які мав Кучма за Конституцією 96-го року. Тепер шукають альтернативні шляхи... Найбільший ресурс, який цікавить Партію регіонів і Януковича в особі пана Порошенка, – «5 канал». Цей канал небезпечний для партії влади напередодні місцевих виборів, бо через нього іде вплив на виборців Центральної та Західної України. Янукович кидає всі можливі резерви, аби зламати цей бастіон свободи слова.
– У кадровому кастингу «донецькі»-«недонецькі» перевагу надають першим. Як далеко заведе таке «своячество»?
– Це небезпечний процес, насамперед для партії влади. Свого часу Кучма багато втратив, коли почалася навала «дніпропетровських», що призвело до невдоволення у президентському оточенні. Це ознака азіатської політики. Але, думаю, цей процес тимчасовий. Рано чи пізно Янукович переконається у хибності такого підходу. Тим більше, очевидним є те, що численні провали по різних напрямах міністерств трапляються якраз там, де відбувається засилля представників одного регіону. Там, де немає конкуренції професіоналів.
